Системний червоний вовчак (СЧВ) — це хронічне аутоімунне захворювання, при якому імунна система організму атакує власні клітини та тканини, викликаючи запалення в різних органах і системах. СЧВ може вражати шкіру, суглоби, серце, легені, нирки та центральну нервову систему. Одним із серйозних ускладнень СЧВ є вовчаковий нефрит — запалення нирок, яке виникає через ураження ниркових тканин і порушення їх функцій.
Причини виникнення системного червоного вовчака (СЧВ):
Причини розвитку СЧВ досі не до кінця зрозумілі, але вчені вважають, що на розвиток хвороби можуть впливати такі фактори:
- Генетична схильність:
- Існує певна схильність до СЧВ серед родичів людей, які мають це захворювання. Виявлено певні генетичні маркери, що підвищують ризик розвитку вовчака.
- Гормональні фактори:
- Жінки (особливо в репродуктивному віці) значно частіше хворіють на СЧВ, що свідчить про вплив гормонів, зокрема естрогенів, на розвиток цього захворювання.
- Інфекції та віруси:
- Деякі інфекції, зокрема вірусні (наприклад, вірус герпесу), можуть спровокувати розвиток СЧВ у генетично схильних осіб.
- Навколишнє середовище:
- Шкідливі фактори навколишнього середовища, такі як ультрафіолетове випромінювання, деякі ліки та хімічні сполуки, можуть сприяти розвитку хвороби.
- Аутоімунні реакції:
- У пацієнтів з СЧВ імунна система неправильно атакує здорові клітини і тканини організму, що призводить до запалення і пошкодження органів.
Симптоми системного червоного вовчака:
Симптоми СЧВ можуть варіюватися в залежності від того, які органи або системи вражені. Основні симптоми включають:
- Висип на шкірі:
- Класичний симптом — це "метеликовий" висип на обличчі (через ніс і щоки), який часто загострюється після впливу сонячного світла.
- Біль та набряк суглобів:
- Запалення суглобів (артикулярні прояви), що може призводити до болю і обмеження рухливості.
- Втома та слабкість:
- Постійна втома є частим симптомом СЧВ.
- Лихоманка:
- Підвищення температури без очевидної інфекції є одним з характерних симптомів.
- Втрата апетиту та схуднення:
- Зниження апетиту та поступова втрата ваги.
- Порушення з боку внутрішніх органів:
- Можуть спостерігатися порушення в роботі серця, легень, шлунково-кишкового тракту та нирок.
Вовчаковий нефрит:
Вовчаковий нефрит — це запалення нирок, яке виникає в результаті аутоімунного процесу при системному червоному вовчаку. Це ускладнення є дуже серйозним і може призвести до ниркової недостатності, якщо не буде належним чином діагностовано і проліковане.
Вовчаковий нефрит може проявлятися різними симптомами, від незначних змін до важких порушень функції нирок. Це ускладнення є одним з основних факторів, які знижують тривалість життя пацієнтів із СЧВ.
Причини вовчакового нефриту:
Причини виникнення вовчакового нефриту зумовлені аутоімунними реакціями, при яких імунні комплекси (комбінації антитіл та антигенів) відкладаються в ниркових тканинах, викликаючи запалення. Це порушує нормальну фільтраційну функцію нирок і призводить до пошкодження тканин органа.
Симптоми вовчакового нефриту:
- Зміни в сечі:
- Одним із перших симптомів вовчакового нефриту є поява білка в сечі (протеїнурія), що може призвести до набряків (особливо на обличчі та ногах).
- Можуть також бути виявлені кров у сечі (гематурія) та підвищений рівень креатиніну в крові — показник, що свідчить про погіршення функції нирок.
- Набряки:
- Набряки (особливо на ногах, в районі очей) є наслідком порушення функції нирок і затримки рідини в організмі.
- Високий артеріальний тиск:
- Гіпертонія часто спостерігається при вовчаковому нефриті через порушення роботи нирок.
- Біль у попереку:
- Біль в області нирок може виникати через запалення або пошкодження ниркових тканин.
- Загальні ознаки:
- Втома, слабкість, анемія і загальне погіршення самопочуття.
Діагностика вовчакового нефриту:
- Аналізи сечі:
- Для виявлення протеїнурії, гематурії та інших аномалій, таких як наявність осаду сечі.
- Аналізи крові:
- Визначення рівня креатиніну, сечовини (для оцінки функції нирок), а також антитіл до ядер (ANA), які є важливим маркером для діагностики СЧВ.
- Визначення комплементу в крові — низький рівень комплементу може свідчити про активність вовчакового нефриту.
- Біопсія нирки:
- Біопсія є "золотим стандартом" для діагностики вовчакового нефриту, дозволяючи визначити ступінь запалення, тип пошкодження тканин і вибір стратегії лікування.
- Ультразвукове дослідження нирок:
- Ультразвук може допомогти виявити зміни в розмірах та структурі нирок, але для точнішої діагностики зазвичай потрібні додаткові методи.
Лікування вовчакового нефриту:
- Протизапальні препарати:
- Основним методом лікування є використання кортикостероїдів (наприклад, преднізолон) для зменшення запалення в організмі. Це дозволяє контролювати активність хвороби та полегшити симптоми.
- Імунодепресанти:
- Для контролю над імунною відповіддю використовуються імунодепресанти (наприклад, ціклоспорин, азатіоприн), які знижують активність імунної системи.
- Антигіпертензивні препарати:
- Для контролю над підвищеним артеріальним тиском можуть призначатися антигіпертензивні засоби, зокрема інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину.
- Плазмаферез:
- У разі важкого течії вовчакового нефриту може застосовуватися плазмаферез — метод, який очищає кров від аутоантитіл і комплексів, що ушкоджують нирки.
- Лікування інфекцій:
- Оскільки пацієнти, які проходять лікування імунодепресантами, мають підвищений ризик інфекцій, при необхідності призначаються антибіотики.
- Дієта:
- Збалансована дієта з обмеженням натрію, білка та рідини може допомогти знизити навантаження на нирки.
Профілактика та спостереження:
- Регулярний моніторинг:
- Пацієнти з СЧВ та вовчаковим нефритом повинні проходити регулярні медичні огляди для контролю функції нирок (аналізи сечі та крові, вимірювання артеріального тиску).
- Лікування супутніх захворювань:
- Важливо контролювати рівень ліпідів, артеріальний тиск і загальний стан здоров'я пацієнта, щоб мінімізувати ризик ускладнень.
- Збереження імунітету:
- Оскільки СЧВ є аутоімунним захворюванням, контроль за активністю хвороби допомагає уникнути погіршення стану та розвитку серйозних ускладнень.
