Респіраторні алергози — це група алергічних захворювань, що вражають органи дихання, зокрема ніс, горло, бронхи та легені. Вони виникають у відповідь на контакт з алергенами (речовинами, що викликають алергічну реакцію). Ці захворювання мають хронічний характер і можуть призводити до серйозних порушень функції дихальної системи.
Причини виникнення респіраторних алергозів
Респіраторні алергози викликаються реакцією імунної системи на алергени — чужорідні речовини, які сприймаються організмом як загроза. Зазвичай ці алергени потрапляють в організм через дихальні шляхи. Основні причини розвитку респіраторних алергозів:
- Пилок рослин:
- Пилок квіткових рослин є основним алергеном для людей, які страждають на сезонний алергічний риніт (сінну лихоманку). Пік проявів симптомів припадає на весняно-літній період.
- Домашній пил:
- Домашній пил містить мікроскопічні частинки, зокрема крихти шкіри людей і тварин, а також пилові кліщі, які є важливими алергенами, що можуть викликати алергічні реакції.
- Тварини:
- Потрапляння в повітря часток слини, шерсті або сечі домашніх тварин (кішок, собак) також може спричиняти алергію.
- Цвіль і грибки:
- Спори цвілі і грибків, що ростуть у вологих місцях, таких як ванні кімнати, підвали, можуть бути сильними алергенами.
- Тютюновий дим і забруднення повітря:
- Дим від куріння, а також забруднення повітря (викиди автотранспорту, промислові викиди) можуть сприяти розвитку алергічних захворювань дихальних шляхів.
- Хімічні речовини:
- Продукти побутової хімії, косметика, фарби, парфуми, а також аерозолі можуть викликати алергічні реакції на слизових оболонках органів дихання.
- Генетична схильність:
- Якщо у батьків є алергічні захворювання, ризик розвитку респіраторних алергозів у дітей значно зростає.
Симптоми респіраторних алергозів
Симптоми респіраторних алергозів можуть варіюватися в залежності від виду захворювання та тяжкості алергічної реакції. Основні симптоми включають:
- Алергічний риніт (сінна лихоманка):
- Постійний або періодичний закладений ніс.
- Часте чхання, особливо вранці або в місцях скупчення пилку.
- Водянистий виділення з носа.
- Свербіж у носі, горлі, очах.
- Кон'юнктивіт: сльозоточивість, свербіж і почервоніння очей.
- Алергічний бронхіт:
- Сухий кашель, що посилюється вночі або в певних умовах (наприклад, після контакту з алергенами).
- Задишка та відчуття важкості в грудях.
- Хрипи при диханні, особливо при вдиху або видиху.
- Бронхіальна астма:
- Епізоди задухи, що можуть виникати після контакту з алергенами або при фізичному навантаженні.
- Хрипи і свистячі звуки під час дихання.
- Нічна задишка, що може порушити сон.
- Хронічний кашель, особливо вночі чи вранці.
- Алергічний ларингіт:
- Осиплість голосу або його відсутність через набряк гортані.
- Першіння в горлі, сухий кашель.
Коли звертатися до лікаря?
Звертатися до лікаря слід при:
- Постійному або частому закладенні носа, чханні, виділеннях з носа, особливо якщо вони не проходять більше ніж 1-2 тижні.
- Наявності хрипів, задишки або кашлю, які не минають або з часом посилюються.
- Появі свистячих звуків при диханні.
- Осьових або нічних епізодах задухи.
- Якщо симптоми алергії значно знижують якість життя, порушують сон або діяльність.
Діагностика респіраторних алергозів
- Анамнез та огляд лікаря:
- Лікар проводить бесіду, щоб визначити можливі алергени, що спричиняють симптоми, а також враховує історію захворювання (сімейну схильність, наявність подібних захворювань у родичів).
- Тестування на алергени (шкірні проби):
- Для виявлення конкретних алергенів можуть бути проведені шкірні проби (скарифікаційні або прик-тести), які дозволяють виявити алергічні реакції на пилок, шерсть тварин, грибки тощо.
- Лабораторні дослідження:
- Загальний аналіз крові, що може показати підвищений рівень еозинофілів (клітин, що виявляються при алергічних реакціях).
- Аналіз на рівень IgE — імуноглобуліну E, рівень якого зростає при алергічних реакціях.
- Функціональні тести:
- Спірометрія для оцінки функції легенів, вимірювання обсягів легенів, визначення рівня бронхіальної обструкції.
- Проба з метахоліном для діагностики астми.
- Імунологічні дослідження:
- Тести на специфічні IgE антитіла до певних алергенів, що дозволяють точно визначити джерело алергії.
Лікування респіраторних алергозів
- Антигістамінні препарати:
- Використовуються для зменшення симптомів алергії, таких як свербіж, чхання, закладений ніс. Зазвичай застосовуються перорально (таблетки, сиропи) або у вигляді спреїв.
- Кортикостероїди:
- Для зменшення запалення використовуються інгалятори або назальні спреї з кортикостероїдами при бронхіальній астмі чи алергічному риніті.
- У випадках важкої алергії можуть призначатися пероральні кортикостероїди.
- Лейкотрієнові модифікатори:
- Препарати, які допомагають зменшити запалення і полегшити дихання при бронхіальній астмі.
- Імунотерапія (алерген-специфічна терапія):
- Суть лікування полягає в систематичному введенні малих доз алергену для розвитку толерантності організму до цього алергену. Це допомагає зменшити або усунути симптоми алергії на тривалий час.
- Бронходилататори:
- Препарати, що розширюють бронхи і полегшують дихання. Зазвичай використовуються при бронхіальній астмі.
- Відхаркувальні препарати:
- Вони допомагають вивести мокротиння з бронхів при алергічному бронхіті.
Профілактика респіраторних алергозів
- Уникання алергенів:
- Уникати контактів з алергенами, такими як пилок рослин, домашній пил, шерсть тварин. Важливо проводити вологе прибирання вдома, використовувати очищувачі повітря.
- Контроль за станом навколишнього середовища:
- За можливості уникати виходити на вулицю в період максимального цвітіння рослин (особливо в сезон алергічних реакцій).
- Медикаментозна профілактика:
- Прийом антигістамінних препаратів або носових спреїв у період активних алергічних проявів.
- Вакцинація проти грипу та пневмонії:
- Вакцинація може знизити ризик інфекційних захворювань, які можуть погіршити перебіг алергії.
- Зміцнення імунної системи:
- Правильне харчування, фізична активність і здоровий спосіб життя можуть допомогти підтримати імунну систему і знизити ризик розвитку алергій.
Респіраторні алергози — це серйозні захворювання
, які можуть значно погіршити якість життя. Однак при своєчасному зверненні до лікаря та дотриманні рекомендацій можна контролювати симптоми і зменшити ризик ускладнень.