Пієлонефрит: детальний опис

Пієлонефрит — це інфекційне запалення нирок, яке зазвичай спричиняється бактеріальною інфекцією, що потрапляє в нирки через сечовивідні шляхи (висхідним шляхом). Це одне з найбільш поширених захворювань сечової системи, яке може мати як гострий, так і хронічний перебіг. Пієлонефрит може призвести до серйозних ускладнень, якщо не розпочати своєчасне лікування.

Причини виникнення пієлонефриту:

1. Бактеріальні інфекції:
• Найбільш часто причиною пієлонефриту є інфекція, викликана Escherichia coli (E. coli), але також можуть бути залучені інші бактерії, такі як клебсієла, протей, стрептококи, стафілококи та інші патогени.
2. Захворювання сечовивідних шляхів:
• Пієлонефрит часто розвивається в результаті інфекцій, що виникають у нижніх сечових шляхах, таких як цистит (запалення сечового міхура). Якщо інфекція не лікується або лікується неефективно, вона може підніматися вгору до нирок, що призводить до розвитку пієлонефриту.
3. Аномалії анатомії сечовивідних шляхів:
• Анатомічні порушення, такі як вроджені аномалії сечовивідних шляхів, стеноз сечоводів або сечовий міхур, можуть створювати перешкоди для нормального відтоку сечі, що підвищує ризик інфекції та розвитку пієлонефриту.
4. Ниркові камені:
• Камені в нирках можуть блокувати потік сечі та створювати середовище для розвитку бактерій, що призводить до пієлонефриту.
5. Вагітність:
• Під час вагітності жінки мають більший ризик розвитку пієлонефриту через зміни в сечовивідних шляхах, а також через зниження імунітету.
6. Цукровий діабет:
• У людей з діабетом спостерігається підвищена ймовірність інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту через зниження імунної функції та зміну складу сечі.
7. Імунодефіцит:
• Порушення імунної системи, зокрема при аутоімунних захворюваннях або при прийомі імуносупресорів, може збільшити ризик інфекцій.
8. Часте використання катетерів:
• Установлення катетерів для відведення сечі (особливо на тривалий час) підвищує ризик розвитку інфекцій сечовивідних шляхів, які можуть поширюватися на нирки.
9. Гормональні зміни:
• Гормональні зміни, які відбуваються під час менструації, вагітності або прийому оральних контрацептивів, можуть також збільшувати ризик розвитку пієлонефриту.

Симптоми пієлонефриту:

1. Біль у попереку:
• Один з головних симптомів пієлонефриту — це біль у попереку, в області нирок. Біль може бути тупим або гострим, посилюється при пальпації області нирок.
2. Підвищення температури тіла:
• Лихоманка є класичним симптомом пієлонефриту, зазвичай з температурою понад 38°C.
3. Загальна слабкість і втома:
• Пацієнти часто відчувають загальну слабкість, втому, головний біль.
4. Зміни в сечі:
• Може спостерігатися гематурія (наявність крові в сечі), протеїнурія (високий рівень білка в сечі), а також погіршення запаху сечі. Сеча може ставати каламутною через наявність гною або бактерій.
5. Печіння та біль при сечовипусканні:
• Якщо інфекція поширюється з нижніх сечових шляхів, пацієнт може відчувати біль або печіння під час сечовипускання.
6. Нудота та блювання:
• Блювання та нудота можуть супроводжувати гострі форми пієлонефриту, особливо при підвищенні температури.
7. Часте сечовипускання:
• Пацієнти можуть мати часті позиви до сечовипускання, зокрема у випадку ураження нижніх сечових шляхів.

Коли звертатися до лікаря:

1. Біль у попереку, особливо з підвищенням температури.
2. Часте сечовипускання або біль при сечовипусканні, особливо якщо це супроводжується змінами в сечі (кров, гній, неприємний запах).
3. Підвищення температури вище 38°C, яке не знижується протягом кількох годин.
4. Нудота і блювота, які можуть свідчити про важку форму інфекції.
5. Якщо симптоми не зникають або погіршуються після лікування.

Діагностика пієлонефриту:

1. Аналіз сечі:
• Одним з основних методів діагностики є загальний аналіз сечі. Він допомагає виявити бактерії, білірубін, білок, кров або інші аномалії в сечі, що вказують на запалення.
2. Культури сечі:
• Посів сечі на бактеріологічний аналіз дозволяє виявити тип інфекційного агента і визначити його чутливість до антибіотиків.
3. Аналіз крові:
• Загальний аналіз крові може показати підвищення рівня лейкоцитів, що свідчить про запалення. Також можуть бути визначені зміни в рівні сечовини та креатиніну, що допомагає оцінити функцію нирок.
4. Ультразвукове дослідження (УЗД):
• УЗД нирок дозволяє виявити набряк, зміни в розмірі або структурі нирок, а також визначити наявність каменів чи інших порушень.
5. Комп'ютерна томографія (КТ):
• У разі складних діагностичних випадків КТ може бути використана для точного визначення наявності інфекційних процесів і можливих ускладнень.
6. Цистоскопія або уретроскопія:
• Ці методи використовуються для вивчення внутрішньої частини сечовивідних шляхів, особливо якщо є підозра на ураження нижніх сечових шляхів або наявність аномалій.

Лікування пієлонефриту:

1. Антибіотики:
• Лікування пієлонефриту, як правило, починається з призначення антибіотиків. Лікар обирає препарати, ефективні проти збудників, з урахуванням чутливості до антибіотиків (результати посіву сечі).
2. Парацетамол або нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП):
• Для зниження температури і полегшення болю можуть бути призначені жарознижувальні або протизапальні препарати.
3. Діуретики:
• У деяких випадках можуть бути рекомендовані діуретики для полегшення відтоку сечі та зменшення набряку.
4. Госпіталізація:
• У важких випадках (особливо при високій температурі, ураженні обох нирок, наявності ускладнень) пацієнт може потребувати госпіталізації та внутрішньовенного введення антибіотиків.
5. Хірургічне лікування:
• Якщо є обструкція сечових шляхів (каміння, пухлини, аномалії), може знадобитися хірургічне втручання.

Профілактика пієлонефриту:

1. Збереження гігієни сечовивідних шляхів:
• Регулярне та правильне миття інтимних частин тіла, особливо після дефекації, допомагає запобігти потраплянню бактерій у сечовивідні шляхи.
2. Питний режим:
• Достатнє споживання рідини допомагає вимивати бактерії з сечових шляхів.
3. Своєчасне лікування інфекцій:
• Лікування циститу та інших інфекцій сечових шляхів на ранніх етапах допомагає запобігти розвитку пієлонефриту.
4. Здоровий спосіб життя:
• Правильне харчування, контроль над рівнем цукру в крові (для пацієнтів з діабетом), відсутність шкідливих звичок можуть значно знизити ризик розвитку пієлонефриту.
5. Регулярне медичне обстеження:
• Для людей з хронічними захворюваннями сечовивідних шляхів або ризиком розвитку пієлонефриту важливо проходити регулярні обстеження.