Неспроможність м’язів тазового дна

Неспроможність м’язів тазового дна — це стан, при якому м’язи, зв’язки та сполучнотканинні структури, що підтримують органи малого таза (матку, сечовий міхур, кишківник), ослаблюються або втрачають свою функціональність. Це може призводити до опущення тазових органів, нетримання сечі чи калу, а також порушення статевої функції.

Тазове дно складається з м’язів і фасцій, які формують "підтримуючу платформу" для органів малого таза, забезпечуючи їхнє правильне анатомічне положення та нормальне функціонування.

Причини виникнення неспроможності м’язів тазового дна

1. Травми та пошкодження тазового дна:

• Пологи:
• Розриви або пошкодження м’язів під час вагінальних пологів, особливо при народженні великого плода чи використанні акушерських щипців.
• Операції:
• Хірургічні втручання на органах малого таза (наприклад, гістеректомія) можуть послабити структури тазового дна.

2. Вікові зміни:

• Менопауза:
• Зниження рівня естрогенів сприяє втраті еластичності та тонусу м’язів.
• Старіння:
• Природна втрата м’язової маси та сили з віком.

3. Хронічний підвищений внутрішньочеревний тиск:

• Хронічний кашель:
• Унаслідок куріння, астми чи хронічного бронхіту.
• Запори:
• Часте сильне напруження під час дефекації.
• Ожиріння:
• Надлишкова вага створює постійне навантаження на тазове дно.
• Підняття важких предметів:
• Часті фізичні перенапруження.

4. Вроджені фактори:

• Слабкість сполучної тканини:
• У жінок із генетичною схильністю до зниженого тонусу м’язів та зв’язок.

5. Інші причини:

• Неврологічні порушення:
• Пошкодження нервів, які іннервують м’язи тазового дна (після травм, інсульту чи операцій).
• Радіаційна терапія:
• Пошкодження тканин унаслідок лікування онкологічних захворювань.

Симптоми неспроможності м’язів тазового дна

Симптоми можуть варіюватися залежно від ступеня неспроможності та уражених структур.

1. Опущення тазових органів:

• Відчуття тяжкості або тиску внизу живота чи піхви.
• Відчуття "чужорідного тіла" в піхві.
• Видиме випинання тканин із піхви (при тяжкому опущенні).

2. Порушення сечовипускання:

• Нетримання сечі (при кашлі, сміху, фізичній активності).
• Утруднене сечовипускання або часті позиви до нього.
• Відчуття неповного випорожнення сечового міхура.

3. Порушення дефекації:

• Запори або труднощі з випорожненням кишківника.
• Нетримання калу чи газів у тяжких випадках.

4. Больові симптоми:

• Біль у нижній частині живота або попереку.
• Біль під час статевого акту (диспареунія).

5. Інші симптоми:

• Дискомфорт або подразнення в піхві.
• Погіршення якості статевого життя.

Коли звертатися до лікаря?

Необхідно звернутися до лікаря, якщо:

• Ви відчуваєте постійний тиск, тяжкість або біль у ділянці тазу.
• Спостерігаєте нетримання сечі чи калу.
• Утруднене сечовипускання або дефекація стали частою проблемою.
• Ви помітили випинання тканин із піхви.
• Симптоми заважають вашій повсякденній діяльності та знижують якість життя.

Діагностика неспроможності м’язів тазового дна

1. Анамнез:

• Лікар збирає інформацію про симптоми, спосіб життя, вагітності, пологи та хірургічні втручання.

2. Гінекологічний огляд:

• Оцінка стану тазового дна, наявності опущення органів.
• Огляд проводиться в положенні лежачи та стоячи.

3. Інструментальні дослідження:

• УЗД органів малого таза:
• Для оцінки положення органів, наявності патологій.
• МРТ або КТ малого таза:
• У складних випадках для детальної оцінки анатомічних порушень.
• Уродинамічні дослідження:
• Оцінка функції сечового міхура та уретри.

4. Оцінка функції кишківника:

• Проводиться, якщо є порушення дефекації.

Лікування неспроможності м’язів тазового дна

Лікування залежить від тяжкості симптомів, ступеня неспроможності та віку пацієнтки.

1. Консервативне лікування:

• Фізичні вправи:
• Вправи Кегеля для зміцнення м’язів тазового дна.
• Фізіотерапія (електростимуляція, біофідбек).
• Вагінальні песарії:
• Спеціальні пристрої, які вставляються в піхву для підтримки органів малого таза.
• Гормональна терапія:
• Місцеве застосування естрогенів для покращення тонусу тканин у жінок у постменопаузі.

2. Хірургічне лікування:

• Кольпорафія:
• Укреплення стінок піхви.
• Слингові операції:
• Використовуються при нетриманні сечі.
• Промежинна або абдомінальна сакрокольпопексія:
• Фіксація тазових органів за допомогою сітчастих імплантів.
• Реконструктивна хірургія:
• У складних випадках для відновлення анатомії малого таза.

3. Корекція способу життя:

• Контроль ваги.
• Регулярні фізичні вправи.
• Лікування хронічного кашлю та запорів.

Профілактика неспроможності м’язів тазового дна

1. Вправи для зміцнення тазового дна:

• • Регулярне виконання вправ Кегеля, особливо після вагітності та пологів

2. Контроль маси тіла:

• • • Уникнення ожиріння для зниження навантаження на тазові органи.

3. Правильний підхід до фізичних навантажень:

• • Уникнення надмірного підняття важких предметів.

4. Збалансоване харчування:

• • Споживання продуктів, багатих на клітковину, для запобігання запорам.

5. Своєчасне лікування захворювань:

• • Лікування хронічного кашлю, запалень органів малого таза.

6. Регулярні медичні огляди:

• • Щорічні візити до гінеколога для раннього виявлення проблем.