Сечокам'яна хвороба (або нефролітіаз) — це захворювання, яке характеризується утворенням каменів у нирках або в сечових шляхах. Камені в нирках утворюються через надмірну концентрацію певних солей або кислот в сечі, які утворюють тверді кристали, що з часом можуть перетворюватися на камені.
Неускладнена сечокам'яна хвороба передбачає, що камені не викликають інфекцій, обструкцій або серйозних порушень функції нирок. Тобто, у такому випадку камені не призводять до запалення, ниркової недостатності чи інших серйозних ускладнень. Однак навіть неускладнена форма хвороби може бути болісною та вимагати лікування.
Причини утворення каменів у нирках:
Камені в нирках утворюються через порушення нормального балансу речовин у сечі. Ось основні фактори, які сприяють їх утворенню:
- Підвищена концентрація солей:
- Це може бути пов'язано з підвищеним вмістом кальцію, оксалатів, сечової кислоти чи фосфатів у сечі.
- Недостатнє споживання рідини:
- Недостатнє пиття призводить до зневоднення, що збільшує концентрацію солей у сечі і сприяє утворенню кристалів.
- Дієта:
- Споживання великої кількості білка, солі, а також продуктів, багатих оксалатами (шоколад, шпинат, горіхи), може сприяти утворенню каменів, особливо у людей з схильністю до сечокам'яної хвороби.
- Генетична схильність:
- Люди з сімейною історією сечокам'яної хвороби можуть бути більш схильними до утворення каменів у нирках.
- Інші захворювання:
- Цукровий діабет, гіперпаратиреоз, подагра (підвищений рівень сечової кислоти), деякі види інфекцій можуть сприяти утворенню каменів.
- Ліки:
- Деякі препарати, наприклад, діуретики, антибіотики, препарати кальцію, можуть збільшити ризик утворення каменів у нирках.
Симптоми каменів у нирках:
У випадку неускладненої сечокам'яної хвороби симптоми можуть бути слабкими або зовсім відсутніми. Якщо камені не викликають обструкцію або інфекцій, вони можуть бути виявлені лише випадково під час обстежень. Проте в деяких випадках можуть з'явитися наступні симптоми:
- Біль у попереку:
- Біль, як правило, локалізується в області попереку або нижньої частини живота. Біль може бути періодичним і посилюватися при русі каменя в сечовому тракті.
- Зміни в сечі:
- Можуть бути спостережені зміни кольору сечі (поява крові в сечі — гематурія) або поява мутної сечі.
- Біль при сечовипусканні:
- Якщо камінь рухається по сечовивідним шляхах, це може викликати біль або дискомфорт під час сечовипускання.
- Нудота та блювання:
- Біль, пов'язана з рухом каменя або його впливом на навколишні структури, може призводити до нудоти і блювання.
- Часте сечовипускання:
- Якщо камінь знаходиться в сечовому міхурі, може бути присутня потреба в частому сечовипусканні.
- Сеча з запахом:
- Якщо є інфекція сечовивідних шляхів через камінь, сеча може мати неприємний запах.
Коли звертатися до лікаря:
Звернення до лікаря необхідне, якщо:
- З'явилися сильні болі в попереку або животі.
- Сеча змінила колір (стала червоною або мутною) або містить кров.
- Існують симптоми, що можуть свідчити про інфекцію, такі як жар, озноб або часте сечовипускання з болем.
- З'явилася нудота, блювання або ознаки зневоднення.
- У вас є відомі проблеми з нирками або схильність до утворення каменів у нирках.
Діагностика каменів у нирках:
- Аналізи сечі:
- Проводиться для виявлення крові в сечі (гематурії), кристалів солей та можливих ознак інфекції.
- Аналізи крові:
- Для оцінки функції нирок (креатинін, сечовина) та виявлення метаболічних порушень, які можуть сприяти утворенню каменів.
- Ультразвукове дослідження:
- Допомагає виявити камені в нирках, особливо якщо їх розміри досить великі.
- Рентгенографія:
- Для виявлення кальцієвих каменів, які добре візуалізуються на рентгенівських знімках.
- Комп'ютерна томографія (КТ):
- Це один з найточніших методів для виявлення каменів у нирках, навіть якщо вони не мають кальцієвих включень. КТ дозволяє визначити точний розмір і локалізацію каменів.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ):
- Використовується рідше, але може бути корисною для оцінки стану м'яких тканин і визначення наявності каменів у складних випадках.
Лікування каменів у нирках:
- Консервативне лікування (якщо камені маленькі і не викликають ускладнень):
- Збільшення споживання рідини: Пиття великої кількості води (2-3 літри на день) може допомогти "вимити" камені з нирок, якщо вони не надто великі.
- Знеболюючі препарати: Використовуються для полегшення болю, такі як нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), наприклад, Ібупрофен або Парацетамол.
- Алкалізація сечі: Для деяких типів каменів, таких як камені з сечової кислоти, може бути рекомендовано вживання лужних засобів для зміни рН сечі і полегшення розчинення каменів.
- Медикаментозне лікування:
- Для певних типів каменів можуть бути призначені препарати, що сприяють розчиненню каменів або зменшенню їх утворення, такі як алопуринол (для зниження рівня сечової кислоти) або тіазидні діуретики (для зменшення виділення кальцію в сечі).
- Лікування інфекцій:
- Якщо в сечі є інфекція, можуть бути призначені антибіотики для боротьби з бактеріями.
- Ендоскопічні процедури:
- У випадку, якщо камінь не проходить природним шляхом або спричиняє біль, може бути проведена літотріпсія (роздрібнення каменя за допомогою ультразвукових хвиль), або камінь може бути видалений ендоскопічно.
- Хірургічне втручання:
- У рідкісних випадках, коли камінь надто великий або викликає серйозні ускладнення, може бути потрібна операція для його видалення.
Профілактика каменів у нирках:
- Збільшення споживання води:
- Регулярне споживання достатньої кількості рідини (від 2 до 3 літрів на день) може допомогти зменшити концентрацію солей у сечі.
- Збалансована дієта:
- Обмеження споживання продуктів, багатих пуринами (м'ясо, морепродукти) і оксалатами (шоколад, шпинат, горіхи
), а також зменшення вживання солі та білка допомагає попередити утворення каменів.
- Зниження ваги:
- Надмірна вага збільшує ризик розвитку каменів, тому підтримка здорової ваги має важливе значення для профілактики.
- Прийом ліків:
- У разі схильності до утворення каменів, лікар може призначити профілактичні препарати або добавки, що знижують ризик їх утворення.
- Регулярні медичні огляди:
- Пацієнтам, які мають схильність до сечокам'яної хвороби, рекомендується регулярне відвідування лікаря для моніторингу стану та профілактики ускладнень.
