24 січня 2025
Гіпонатріємія — це стан, при якому рівень натрію в крові знижується до рівня нижче 135 мЕкв/л (норма становить 135–145 мЕкв/л). Натрій є основним катіоном у позаклітинній рідині та відіграє важливу роль у підтримці балансу рідини в організмі, функціонуванні нервової, м'язової та серцево-судинної систем. Зниження рівня натрію може призвести до порушення роботи клітин, особливо нервових, і викликати серйозні неврологічні ускладнення.
Причини гіпонатріємії
- Надмірне споживання води:
- Гіпергідратація (надмірне споживання води), коли організм не може вивести надлишок рідини, що призводить до розведення натрію в крові.
- Зокрема, надмірне пиття води без електролітів під час тривалих фізичних навантажень або під час лікування, яке не компенсує втрату натрію.
- Ниркові захворювання:
- Ниркова недостатність або порушення функцій нирок можуть обмежити здатність організму виводити воду, що сприяє розведенню натрію.
- Нефротичний синдром (порушення в роботі нирок, що призводить до втрат натрію).
- Гормональні порушення:
- Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ), коли надмірна секреція антидіуретичного гормону (АДГ) веде до затримки води в організмі.
- Гіпотиреоз (знижена функція щитовидної залози) може спричинити утримання води в організмі.
- Аддисонова хвороба (недостатність кортикостероїдів) може призвести до зменшення реабсорбції натрію в нирках.
- Шлунково-кишкові порушення:
- Діарея, блювання, тривале потовиділення можуть призвести до втрати натрію та рідини.
- Голодання або недоїдання, коли організм втрачає велику кількість рідини через порушення водно-електролітного балансу.
- Медикаментозні причини:
- Прийом діуретиків (особливо петльових діуретиків) може викликати надмірну втрату натрію через сечу.
- Деякі антипсихотики, антидепресанти, анальгезуючі препарати та протиепілептичні засоби можуть сприяти надмірному виведенню води або збільшенню секреції АДГ.
- Порушення функцій серця:
- Серцева недостатність — коли серце не може ефективно перекачувати кров, це призводить до затримки рідини в організмі та розвитку гіпонатріємії.
- Цироз печінки — може викликати затримку натрію та води, що сприяє розвитку гіпонатріємії.
Симптоми гіпонатріємії
Гіпонатріємія може протікати безсимптомно при легкому зниженні рівня натрію. Однак, якщо рівень натрію падає швидко або до дуже низького рівня, виникають такі симптоми:
- Головний біль, запаморочення.
- Нудота, блювання.
- М'язові спазми, судоми.
- Слабкість, втома, відчуття занепаду сил.
- Заплутаність свідомості, депресія, тривога.
- Порушення свідомості — від легкого сплутування до коми в тяжких випадках.
- Тахікардія (прискорене серцебиття).
- Набряки, особливо на обличчі або руках.
Коли звертатись до лікаря
Звертатися до лікаря слід при появі таких симптомів:
- Постійна сильна спрага.
- Головний біль або запаморочення, які не проходять.
- Судоми, слабкість м'язів або незвичайне відчуття в ногах чи руках.
- Заплутаність свідомості, труднощі з концентрацією уваги.
- Порушення респіраторних функцій або тривала нудота/блювання.
Особливо важливо звертатися до лікаря, якщо ви приймаєте препарати, які можуть впливати на рівень натрію (наприклад, діуретики або антидепресанти), або якщо у вас є захворювання, що можуть впливати на водно-електролітний баланс (серцева недостатність, цироз печінки, хронічні захворювання нирок).
Діагностика гіпонатріємії
- Аналізи крові:
- Рівень натрію в крові: для підтвердження діагнозу. Рівень натрію менше 135 мЕкв/л свідчить про гіпонатріємію.
- Осмолярність крові: визначає рівень розчинених часток у крові, що допомагає з'ясувати, чи є гіпонатріємія наслідком втрати натрію або води.
- Рівень калію та інших електролітів: визначення їх рівня для виявлення додаткових порушень електролітного балансу.
- Аналіз сечі:
- Оцінка осмолярності сечі та специфічної ваги дозволяє з'ясувати, чи є проблема з нирками, які не можуть ефективно виводити воду.
- Натрієвий екскрет в сечі: допомагає визначити, чи є порушення в реабсорбції натрію в нирках.
- Гормональні тести:
- Для виявлення порушень в роботі щитовидної залози (наприклад, гіпотиреоз) або для оцінки функції надниркових залоз (при підозрі на Аддисонову хворобу).
- Тести на антимікросомальні антитіла, якщо підозрюється синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ).
- Інші методи:
- ЕКГ для оцінки стану серця в разі тахікардії або аритмії.
- Ультразвукове дослідження нирок або черевної порожнини для виявлення органічних порушень.
Лікування гіпонатріємії
Лікування залежить від тяжкості стану та основної причини гіпонатріємії:
- Корекція рівня натрію:
- Інфузії розчинів натрію: часто застосовують ізотонічний розчин натрію хлориду або гіпертонічний розчин натрію хлориду в контрольованих дозах.
- Лікування повинно бути поступовим, щоб уникнути небажаних ускладнень, таких як набряк мозку, через занадто швидке коригування рівня натрію.
- Лікування основної причини:
- Лікування серцевої недостатності, цирозу печінки, аддисонового захворювання або інших причин, що спричинили гіпонатріємію.
- Виправлення гормональних порушень (наприклад, лікування гіпотиреозу).
- Медикаментозне лікування:
- Кортикостероїди, якщо гіпонатріємія викликана недостатністю надниркових залоз.
- Для лікування синдрому неадекватної секреції АДГ можуть застосовуватися антидіуретичні препарати (наприклад, десмопресин).
- Дієта:
- Збільшення споживання натрію в їжі, але це має бути під контролем лікаря.
- Контроль за споживанням води, особливо у разі гіпергідратації або при лікуванні гіпонатріємії.
Профілактика
- Моніторинг водного балансу: особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями або в разі прийому ліків, які можуть порушити рівень натрію.
- Контроль рівня натрію у пацієнтів, що приймають діуретики або мають хронічні захворювання.
- Поступове збільшення води та електролітів в організмі після інтенсивних фізичних навантажень.
- Правильне харчування: уникати надмірного обмеження натрію та підтримувати водно-електролітний баланс, зокрема при тривалих захворюваннях або при прийомі лікарських засобів.
