Гіпертрофія мигдаликів

Гіпертрофія мигдаликів — це патологічне збільшення розміру мигдаликів, які є частиною лімфоїдної системи організму і розташовані в горлі. Мигдалики виконують важливу роль в імунітеті, захищаючи організм від інфекцій, що потрапляють через рот і носоглотку. Гіпертрофія може бути як фізіологічною, так і результатом тривалих запальних процесів.

Причини гіпертрофії мигдаликів:

1. Часті інфекції верхніх дихальних шляхів:
• Постійні інфекції, такі як фарингіти, тонзиліти або вірусні захворювання (грип, ГРВІ), можуть призвести до збільшення мигдаликів. Мигдалики намагаються справлятися з великою кількістю патогенних агентів, що потрапляють в організм.
2. Хронічні запалення:
• Хронічні форми тонзилітів або фарингітів можуть призводити до постійного розширення мигдаликів. У таких випадках гіпертрофія може бути наслідком їх тривалого запалення.
3. Алергічні реакції:
• Часто алергії на пил, пилок, продукти харчування або інші алергени можуть викликати запалення і збільшення мигдаликів.
4. Вірусні інфекції:
• Віруси, такі як аденовіруси або віруси грипу, можуть спричиняти тимчасове або стійке збільшення мигдаликів.
5. Екологічні фактори:
• Постійне перебування в умовах забрудненого повітря або вплив шкідливих токсинів також може стати причиною гіпертрофії мигдаликів.
6. Генетична схильність:
• У деяких людей збільшення мигдаликів може бути вродженим і не пов’язане з інфекціями або іншими факторами.
7. Зниження імунітету:
• Ослаблений імунітет, наприклад, після перенесених захворювань або при хронічному стресі, може збільшити ймовірність розвитку гіпертрофії мигдаликів.

Симптоми гіпертрофії мигдаликів:

1. Постійне відчуття стороннього тіла в горлі:
• Збільшені мигдалики можуть створювати відчуття дискомфорту або «кома в горлі».
2. Утруднене дихання:
• При значному збільшенні мигдаликів можуть виникати проблеми з диханням, особливо під час сну, коли гіпертрофовані мигдалики можуть блокувати частину дихальних шляхів.
3. Гучне або хропіння під час сну:
• Збільшені мигдалики можуть перешкоджати нормальному диханню під час сну, що часто призводить до хропіння.
4. Біль або дискомфорт при ковтанні:
• Якщо збільшення мигдаликів пов'язано з запаленням, ковтання їжі або рідини може бути болісним.
5. Хронічний кашель:
• Збільшені мигдалики можуть викликати постійний кашель або подразнення в горлі.
6. Збільшення лімфовузлів:
• При запаленні мигдаликів часто спостерігається збільшення лімфовузлів, що розташовані в області шиї.
7. Порушення сну (апное):
• У дітей велика гіпертрофія мигдаликів може бути пов’язана з апное під час сну — тимчасова зупинка дихання під час сну.
8. Погіршення слуху:
• У деяких випадках гіпертрофія мигдаликів може призвести до порушення слуху через блокування носових ходів або евстахієвої труби, яка з'єднує горло і вухо.

Коли звертатися до лікаря:

• Якщо гіпертрофія мигдаликів супроводжується болем у горлі, утрудненим диханням, хропінням або апное під час сну.
• Якщо симптоми тривають довго або з'являються регулярно.
• Якщо є труднощі з ковтанням або відчуття стороннього тіла в горлі.
• Якщо спостерігається постійна втома, біль у вухах, а також неприємний запах з рота, що може бути ознакою запалення або інфекції.
• Якщо збільшення мигдаликів супроводжується підвищеною температурою або лихоманкою.

Діагностика гіпертрофії мигдаликів:

1. Медичний огляд:
• Лікар оцінює стан мигдаликів, їх розмір, наявність запалення або гнійних виділень.
2. Ларингоскопія:
• У разі потреби лікар може використовувати спеціальні інструменти для огляду горла та визначення стану мигдаликів.
3. Аналізи крові:
• Аналіз крові може допомогти виявити наявність запалення, підвищення рівня лейкоцитів або інші ознаки інфекції.
4. Мазок з горла:
• Для виявлення інфекції або визначення збудника, лікар може взяти мазок з горла для бактеріологічного посіву або для виявлення вірусів.
5. Оцінка функцій дихальних шляхів:
• У разі утрудненого дихання, лікар може рекомендувати додаткові дослідження для оцінки стану дихальних шляхів, зокрема рентгенографію або комп'ютерну томографію.
6. Ультразвукове дослідження лімфовузлів і шиї:
• Якщо є підозра на інші ускладнення або патології, можуть бути призначені додаткові дослідження.

Лікування гіпертрофії мигдаликів:

1. Медикаментозне лікування:
• Протизапальні препарати (нестероїдні протизапальні засоби або кортикостероїди) можуть зменшити запалення і знизити набряк мигдаликів.
• Антибіотики (у разі бактеріальної інфекції) — якщо гіпертрофія є наслідком хронічного або гострого інфекційного процесу.
• Антигістамінні препарати — при алергічному компоненті для зменшення набряку.
2. Полоскання горла:
• Полоскання сольовими розчинами або антисептиками може зменшити запалення і сприяти відновленню тканин.
3. Фізіотерапія:
• Для зменшення набряку і поліпшення циркуляції крові можуть бути призначені фізіотерапевтичні процедури, такі як УФО, лазерна терапія.
4. Хірургічне лікування:
• У випадку значної гіпертрофії, яка призводить до утруднення дихання або постійних інфекцій, може бути показано видалення мигдаликів (тонзилектомія).
• Якщо гіпертрофія виникає внаслідок наявності кіст або новоутворень, може бути рекомендована операція для їх видалення.
5. Лікування супутніх захворювань:
• Якщо гіпертрофія є наслідком алергії або інфекцій, важливо лікувати основне захворювання, щоб запобігти повторним загостренням.

Профілактика гіпертрофії мигдаликів:

1. Зміцнення імунітету:
• Правильне харчування, регулярна фізична активність, достатній сон і відпочинок допомагають підтримувати імунну систему на високому рівні, що знижує ризик розвитку інфекцій.
2. Уникання інфекцій:
• Уникайте контакту з хворими людьми, мийте руки і дотримуйтесь правил особистої гігієни.
3. Лікування захворювань на ранній стадії:
• Вчасне лікування запальних процесів в горлі, риніту, фарингіту чи тонзиліту може запобігти розвитку хронічних захворювань мигдаликів.
4. Аллергологічне лікування:
• Якщо гіпертрофія пов'язана з алергією, важливо приймати антигістамінні препарати і дотримуватись рекомендацій лікаря щодо уникання алергенів.

Гіпертрофія мигдаликів може бути серйозною проблемою, якщо не звертати на неї увагу, тому важливо своєчасно консультуватися з лікарем для визначення причини та коректного лікування.