Бронхіальна астма: визначення, причини виникнення, симптоми, діагностика, лікування та профілактика

Бронхіальна астма — це хронічне захворювання органів дихання, що характеризується запаленням і набряком дихальних шляхів, що викликає їх обструкцію (закриття) та часткову блокаду повітряного потоку. Це веде до періодичних нападів задишки, кашлю та свистячого дихання. Астма може бути як легким, так і важким захворюванням, яке потребує регулярного контролю.

Причини виникнення бронхіальної астми

1. Генетична схильність:
• Один із основних факторів розвитку бронхіальної астми — це спадковість. Люди, у яких є родичі з астмою або алергічними захворюваннями (атопія), мають більший ризик розвитку цієї хвороби.
2. Алергічні реакції:
• Бронхіальна астма часто виникає в результаті алергічних реакцій на різні зовнішні фактори, такі як:
• Пилок рослин.
• Кішки та собаки.
• Пилові кліщі.
• Цвіль.
• Куріння або пасивне куріння.
• Хімічні дратівливі речовини (побутова хімія, фарби, токсини).
3. Інфекції дихальних шляхів:
• Вірусні або бактеріальні інфекції, зокрема, у ранньому дитинстві, можуть спровокувати розвиток астми або посилити вже існуючі симптоми.
4. Шкідливі екологічні умови:
• Високий рівень забруднення повітря та токсичні частки в атмосфері можуть сприяти розвитку астми або посилити її перебіг.
5. Фізичне навантаження та стрес:
• У деяких людей фізичні навантаження або стресові ситуації можуть стати тригером для розвитку астматичних нападів.
6. Часті респіраторні захворювання:
• Часті простудні захворювання або хронічні інфекції верхніх дихальних шляхів можуть бути фактором ризику для розвитку астми.

Симптоми бронхіальної астми

1. Задишка (дифузна обструкція дихальних шляхів):
• Відчуття нестачі повітря або утруднення при диханні, яке може варіюватися від легкого до важкого ступеня.
2. Кашель:
• Часто спостерігається сухий кашель, особливо вночі або вранці. Він може бути періодичним або постійним.
3. Свистяче дихання (свист під час видиху):
• Виникає через звуження дихальних шляхів, яке заважає вільному проходженню повітря.
4. Тиск у грудях:
• Пацієнти можуть відчувати відчуття стискання в грудях або «здавлення», що утрудняє дихання.
5. Загострення симптомів уночі:
• Бронхіальна астма часто загострюється вночі або ранком, коли збільшується кількість атак.

Коли звертатися до лікаря?

Звертатися до лікаря слід у наступних випадках:

• Якщо симптоми кашлю, задишки або свистячого дихання тривають більше кількох днів або часто повторюються.
• Якщо є серйозні труднощі з диханням, які не покращуються після застосування ліків.
• Якщо симптоми погіршуються при фізичному навантаженні, контакті з алергенами або змінах погоди.
• Якщо є часті загострення симптомів, особливо вночі.
• Якщо лікування не дає належного ефекту, і ви відчуваєте, що не можете контролювати захворювання.

Діагностика бронхіальної астми

1. Фізичний огляд:
• Лікар може вислухати легені, оцінити наявність свистячого дихання і перевірити, чи є характерні симптоми (кашель, задишка).
2. Спірометрія:
• Це основний метод діагностики, що вимірює функцію легень, об'єм повітря, що видихається за 1 секунду (ОФВ1), і здатність легень до вентиляції.
3. Пікфлоуметрія:
• Простий метод для вимірювання максимального об'єму повітря, що видихається за одну секунду, що дозволяє оцінити рівень обструкції дихальних шляхів у пацієнтів з астмою.
4. Алергічні тести:
• Тести на визначення алергенів, які можуть викликати або погіршувати симптоми астми (шкірні проби, аналізи крові).
5. Рентгенографія грудної клітки:
• Для виключення інших захворювань, таких як пневмонія або рак легень, при підозрі на астму.
6. Аналіз газів крові:
• Для оцінки рівня кисню в крові і визначення важкості обструкції дихальних шляхів.

Лікування бронхіальної астми

Лікування бронхіальної астми спрямоване на контролювання симптомів, запобігання загостренням і поліпшення якості життя пацієнтів.

1. Лікарські препарати:
• Бронходилататори (симптоматичні ліки): допомагають швидко розширити дихальні шляхи під час нападу астми:
• Короткодіючі бета-агоністи (наприклад, сальбутамол) — швидка дія, застосовуються при загостреннях.
• Тривало-діючі бета-агоністи (наприклад, формотерол) — для тривалого контролю симптомів.
• Кортикостероїди (протизапальні препарати):
• Інгаляційні кортикостероїди (наприклад, флутиказон) — основа терапії для контролю запалення в дихальних шляхах.
• Пероральні кортикостероїди (наприклад, преднізолон) використовуються для лікування важких загострень.
• Антилеукотриєнові препарати:
• Такі як монтелукаст — зменшують запалення і спазм бронхів, використовуються для тривалого контролю захворювання.
• Комбіновані препарати:
• Препарати, що поєднують бронходилататор і кортикостероїд, застосовуються для тривалого лікування (наприклад, серетид).
• Імуномодулятори:
• Для пацієнтів з тяжкою алергічною астмою можуть бути призначені препарати, що впливають на імунну систему (наприклад, омалізумаб).
2. Інгаляції:
• Інгаляційні препарати є основними для лікування астми. Вони забезпечують доставку ліків безпосередньо в легені, з мінімальними побічними ефектами.
3. Контроль за навколишнім середовищем:
• Усунення алергенів або подразників, які можуть викликати симптоми (наприклад, пилок, домашні тварини, хімічні запахи).
4. Реабілітація:
• Для покращення фізичної витривалості і здатності до навантажень пацієнтам можуть бути рекомендовані дихальні вправи та спеціальні тренування.

Профілактика бронхіальної астми

1. Відмова від куріння:
• Куріння є основним фактором ризику розвитку астми. Важливо уникати пасивного куріння та токсичних газів.
2. Контроль за алергенами:
• Уникати контактів з алергенами, такими як пилок, шерсть тварин, пліснява, хімічні подразники.
3. Регулярне спостереження:
• Регулярні медичні огляди і контролювання функції легень допомагають тримати астму під контролем.
4. План лікування:
• Розробка індивідуального плану лікування, включаючи контроль симптомів та визначення, коли звертатися за допомогою.
5. Фізична активність:
• Регулярна фізична активність під наглядом лікаря допомагає зміцнити дихальну систему і покращити загальний стан.

Бронхіальна астма — це хронічне захворювання, але з правильним лікуванням і контролем пацієнти можуть вести активний і повноцінний спосіб життя. Важливою є своєчасна діагностика та дотримання рекомендацій лікаря для уникнення ускладнень.